Світлана Максімєнко, Зіґмунд Фройд Університет Україна2026-06-242026-05-23https://doi.org/10.67242/conference-2026-29https://doi.org/10.67242/conference-2026-29https://repo.usfu.edu.ua/handle/123456789/62Вступ. Воєнна втрата в партнерок загиблих військовослужбовців часто виходить за межі індивідуального переживання горя та супроводжується постійною взаємодією із соціальними очікуваннями щодо того, як жінка має проживати втрату (Stroebe & Schut, 1999; Worden, 2018). У сучасних дослідженнях дедалі більше уваги приділяється соціально невизнаному горю (Doka, 1989), моральному регулюванню жіночої поведінки після втрати та соціальній ізоляції молодих вдів (Wilson-Menzfeld et al., 2024). В українському контексті проживання воєнної втрати додатково супроводжується тривалим стресом, бюрократичним навантаженням та необхідністю взаємодіяти із суспільством, яке стигматизує стан жінки яка проживає втрату (Lushchak et al., 2023; Veteran Hub, 2024). Методи. Матеріалом дослідження стали…ukConference Paper