Марія Гречаник, PhD2026-06-242026-05-23https://doi.org/10.67242/conference-2026-42https://doi.org/10.67242/conference-2026-42https://repo.usfu.edu.ua/handle/123456789/75Вступ. Робочий альянс є одним із ключових процесуальних чинників ефективності психотерапії та розглядається як єдність емоційного зв’язку між клієнтом і психотерапевтом, а також узгодженості цілей і завдань терапевтичної роботи. У сучасних дослідженнях альянс осмислюється як динамічний реляційний процес, пов’язаний із безпекою, довірою та здатністю відновлювати розриви взаємодії (Horvath et al., 2011; Safran & Muran, 2000). Одним із особистісних чинників, що потенційно впливають на формування альянсу, є доросла прив’язаність психотерапевта, оскільки її характеристики пов’язані зі способом встановлення контакту та підтриманням стабільної терапевтичної взаємодії (Mallinckrodt, 2010). В українському контексті також показано значення прив’язаності для розуміння індивідуальної психотерапії та…ukConference Paper