Кириченко Владислав, Аспірант кафедри теоретичної2026-06-242026-05-23https://doi.org/10.67242/conference-2026-24https://doi.org/10.67242/conference-2026-24https://repo.usfu.edu.ua/handle/123456789/57Все частіше дорослі клієнти й пацієнти звертаються до психіатрів, психологів або сімейних лікарів із запитом на діагностику розладу дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) нерідко з уже готовою концепцією хвороби та «пройденими» тестуваннями в інтернеті. Не виділяючи достатньо часу для бесіди, збору анамнестичних даних, обстеження та діагностики, лікарі та психологи, заслуховуючи каскад скарг, які часто є перерахунком критеріїв згаданих розладів з DSM-V (American Psychiatric Association [APA], 2013/2023) або МКХ-10/11, підтверджують цей діагноз на словах (у випадку психологів) або ж виписуючи відповідне лікування (у випадку лікарів). Така згода від «дипломованого спеціаліста» укорінює концепцію пацієнта про РДУГ і, у випадках гіпердіагностики, може суттєво шкодити якості життя самого…ukConference Paper