Магістерська робота

Abstract

У магістерській роботі досліджено роль самоспівчуття у проявах резильєнтності серед спортсменів бойових видів спорту. Актуальність теми зумовлена тим що спортсмени мають певну ментальність яку потрібно розвивати і підтримувати, те як вони реагують на невдачі і стресові ситуації в спорті має важливе значення для досягнення найкращих результатів. Метою дослідження є теоретичне та емпіричне обґрунтування ролі самоспівчуття у проявах резильєнтності у спортсменів бойових видів спорту. У роботі використано теоретичні методи аналізу, синтезу та узагальнення наукових джерел, а також емпіричні методи дослідження. Емпіричну частину виконано із застосуванням опитувальника Шкала готовності до пробачення себе, як частина діагностичного інструменту опитувальника «Шкала глибинної готовності до пробачення» Шкала готовності до пробачення себе, як частина діагностичного інструменту опитувальника «Шкала глибинної готовності до пробачення» і Шкала стресостійкості Коннора — Девідсона-10 (CD-RISC-10). У дослідженні взяли участь спортсмени (14 років і старше) чоловіки і жінки бійцівських видів спорту, а саме: бокс, карате, ММА, джиу-джитсу, кікбоксінг, муай-тай, тхеквондо, дзюдо, самбо, греко-римська боротьба, вільна боротьба, сумо, айкідо. Для обробки результатів використано методи математичної статистики за допомогою програми Jamovi. Результати дослідження засвідчили наявність зв’язку між самоспівчуття, а також: самоспівчуття є значущим внутрішнім ресурсом спортсменів бійцівських видів спорту і статистично пов’язане з їхньою резильєнтностю, Самоспівчуття допомагає знижувати надмірну самокритику, сором і страх невдачі, підтримує мотивацію та адаптивні копінг-стратегії, проте його впровадження в бойових видах спорту ускладнене гегемонними маскулінними нормами й “культурою жорсткості”.