Магістерська робота

Abstract

У дослідженні здійснено комплексний теоретичний аналіз прокрастинації та нарцисизму як взаємопов’язаних психологічних феноменів у структурі особистості. Актуальність теми зумовлена тим, що сучасна молодь живе в умовах високої конкуренції, інтенсивних інформаційних потоків та зростаючих соціальних вимог. Це створює значне навантаження на психіку та механізми саморегуляції, що, у свою чергу, може посилювати тенденції до відкладання важливих справ та формувати особливі способи підтримання самооцінки. Об’єкт дослідження - прокрастинація як психологічне явище. Предмет дослідження - зв’язки проявів нарцисизму з тенденціями до прокрастинації в молодому віці. Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити зв’язок між рівнем нарцисизму та проявами прокрастинації в молодому віці Для досягнення мети поставлено такі завдання: 1. розкрити психологічну сутність прокрастинації як форми порушення саморегуляції; 2. здійснити теоретичний аналіз нарцисизму як особистісного феномена; 3. охарактеризувати психологічні особливості молодих осіб; 4. визначити рівень прокрастинації та нарцисизму у вибірці; 5. проаналізувати зв’язки між цими показниками; 6. розробити психологічні рекомендації щодо зниження прокрастинаційної поведінки у молоді з нарцисичними рисами. З отриманих емпіричних даних було встановлено, що прокрастинація та нарцисизм є взаємопов’язаними елементами системи психологічної саморегуляції, де відкладання справ виконує функцію емоційного копінгу для захисту вразливого «Я». Встановлено, що молодий вік (особливо 26–30 років) є сензитивним періодом, коли страх не виправдати «грандіозні очікування» та соціальний тиск щодо успішності зумовлюють використання прокрастинації як механізму уникнення негативного оцінювання. Факторний аналіз дозволив запропонувати трифакторну модель проявів нарцисизму, що включає орієнтацію на увагу, переживання власної унікальності та впевненість у собі. Емпіричне дослідження виявило середні рівні прокрастинації (M=53,0) та нарцисизму (M=4,90) у вибірці, при цьому старша молодь та особи з вищою освітою демонструють значущо вищі показники нарцисичних рис. Регресійний аналіз довів, що хоча загальний рівень нарцисизму не є прямим предиктором прокрастинації (p=0,955), його окремі компоненти мають вирішальний вплив. «Унікальність» виступає деструктивним чинником, що підсилює відкладання справ (p=0,008), тоді як «впевненість у собі» є ресурсом, що нейтралізує прокрастинаційні тенденції (p=0,003). За допомогою кореляційного аналізу було встановлено, що унікальність має статистично значущі взаємозв’язки з показниками подолання страху відповідальності (p=0,02) та з орієнтацією на соціальну винагороду (p=0,01). Встановлені статистично значущі взаємозв’язки між рівнем впевненості у собі з показником рівня прояву поваги до дедлайнів (p=0,02) та з вчасним виконанням справ (p=0,02). На основі отриманих результатів розроблено психологічні рекомендації, спрямовані на покращення саморегуляції, зниження прокрастинації та стабілізацію самооцінки. До них входять методи роботи з ірраціональними переконаннями, техніки подолання страху помилки, розвиток навичок емоційної регуляції та формування реалістичного образу «Я».